АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Анотація

Проблема. У статті розглянуто питання аграрних
перетворень, пов'язаних із відносинами власності
на селі та розвитком на цій основі нових
агроформування. Зокрема, формування у сільській території сільськогосподарських підприємств заснованих на приватній власності на землю та кошти виробництва, де відчутна роль господаря, здатного функціонувати в умовах ринку із позитивними результатами, стимулює працівників до підприємницької діяльності в аграрній сфері, а в перспективі – це причина позитивних зрушень на селі, зокрема формування конкуренції між сільськогосподарськими товаровиробниками,
що сприяє зростанню ефективності виробництва.
Основні результати дослідження. Головне місце у
формуванні ефективності виробництва займають
виробничі ресурси. Засоби праці та предмети
праці (засоби виробництва) беруть участь у створенні вартості продукції та визначають рівень розвитку матеріало-технічної бази сільськогосподарського підприємства, а також обслуговують процес виробництва,
формують виробничі фонди сільськогосподарських підприємств та надають
безпосередній вплив на ефективність виробництва.
Економічний стан сільськогосподарських підприємств характеризує власний капітал. Чим більший власний капітал, тим фінансово стійкіше підприємство.
Сільськогосподарські підприємства, будучи суб'єктом інвестиційної діяльності, що самостійно визначають напрямки, види та обсяги інвестицій та приймають рішення про вкладення власних чи залучених фінансових або майнових ресурсів в об'єкти фінансування.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Інтереси виробників сільськогосподарської продукції та її споживачів збігаються тільки за ціни рівноваги, то є коли попит на продукцію відповідає пропозицією, або, інакше кажучи, попит урівноважений пропозицією. Розподіл ресурсів, згідно з яким стан суб'єктів ринку покращується, називають ефективним. Але, зокрема, у сільському господарстві виникають ситуації, коли ринковий механізм не
забезпечує ефективного використання наявних
ресурсів. Наявність перелічених вад ринкового
саморегулювання зумовлює необхідність
державного втручання у процес виробництва. В
цілях захисту конкуренції держава здійснює
антимонопольну політику, що реалізується на підставі антимонопольного законодавства